Романтика високогірних спостережень

До 30-річчя введення в дію двометрового рефлектора на піку Терскол.

У високогірній астрономічній обсерваторії, що вже понад пів століття функціонує на піку Терскол у Приельбруссі, здобуто чимало важливих  наукових результатів за напрямками фундаментальних, прикладних і пошукових досліджень. Там успішно діють п’ять інструментів, з-поміж них найпотужнішим  є унікальний спостережний комплекс «Цейсс-2000» на основі двометрового дзеркального телескопа. Перевага цього інструмента над іншими такого роду у Європі полягає в тому, що він установлений на великій висоті, в умовах хорошого астроклімату й розрідженої атмосфери. 

Астрономічний комплекс «Цейсс-2000» офіційно введений у дію 30 років тому. А незадовго до того, у місяць 1995 року, він, як кажуть астрономи, отримав своє перше світло, що стало дуже важливою подією в житті високогірної обсерваторії на п. Терскол. Тепер, через кілька десятиліть, цікаво згадати, як там усе починалося, які перепони довелося долати, хто був серед астрономів-першопрохідців під небом  Приельбрусся… Ця замітка розповідає про історію спорудження Терскольської обсерваторії,  про її розвиток, розквіт і внесок  до світової скарбниці найромантичнішої науки — астрономії.

Передісторія обсерваторії на піку Терскол

Високогірну спостережну базу (ВСБ) у Приельбруссі, на висоті 3100 м над рівнем моря (геогр. широта: 43°16′; геогр. довгота: 42°30′), у районі з астрокліматом високої якості, спорудили як астрофізичну філію Головної астрономічної обсерваторії  (ГАО) НАН України (тоді АН УРСР). Тому коротко згадаємо перші десятиліття з історії Голосіївської обсерваторії — так її називають самі співробітники завдяки розміщенню в Голосіївському лісі.

ГАО АН УРСР офіційно створена й розпочала свою діяльність у липні 1944 року. Ініціатором її спорудження і першим її директором став добре відомий радянський астроном та організатор науки академік  О.Я. Орлов (1880—1954); узагалі він багато зробив для розвитку астрономії в Україні — істотно підвищив рівень Одеської обсерваторії та заснував дві академічні обсерваторії (крім ГАО, ще Полтавську гравіметричну обсерваторію у 1926 р.).

Спочатку тематика ГАО АН УРСР була головним чином астрометричною. Поступово, крок за кроком, Голосіївська обсерваторія поповнювалася працівниками, тематика її досліджень розширювалася, а сама вона 1969 року набула статусу науково-дослідного інституту. У 1950—1960-х роках  Обсерваторія збагатилася першокласними на той час інструментами і для астрофізичних   досліджень — це, насамперед,  горизонтальний сонячний телескоп АЦУ-5 (D = 44.5 см; F = 17 м) і рефлектор АЗТ-2 (D = 70 см).

Щоб далі розвивати в ГАО АН УРСР, та й в Україні загалом, астрофізичні напрями,   доцільно було збудувати спостережну базу в місці з хорошим астрономічним кліматом, де можна було б, серед іншого, істотно розширити діапазон досліджуваних частин електромагнітного спектру. Тому все частіше серед голосіївців-астрономів велися розмови про майбутню астрофізичну філію ГАО.

Романтика далеких 1960-х років — пошуки місця для астрофізичної філії

Потребу створити астрофізичну філію  Голосіївської обсерваторії визнала й Президія АН УРСР. У листопаді 1960 р. вона ухвалила надати ГАО дозвіл укласти договір з Державним оптико-механічним заводом (м. Ленінград, тепер Санкт-Петербург; РФ) щодо забезпечення 2.6-метровим  рефлектором, а також доручила ГАО вибрати місце для астрофізичної філії, де і планували встановити  цей досить потужний на той час телескоп. Однак з деяких причин будівництво такої філії відтермінували на кілька років, а 2.6-м рефлектор придбала Бюраканська астрофізична обсерваторія (Вірменія).

Разом з тим Голосіївська обсерваторія продовжила клопотання й роботу в цьому напрямі: доклали зусиль як її адміністрація, так і науковці, проявивши неабиякий ентузіазм щодо створення  астрофізичної філії. Директором  ГАО в 1960-х роках був знаний учений, з 1969 р. академік АН УРСР, Є.П. Федоров (1909—1986).

Спершу чимало сил і часу пішло на вибір місця для астрофізичної філії — загалом це зайняло більш ніж десятиріччя! У 1961 р. ГАО організувала дві кількамісячні експедиції в Закарпатську й Одеську області. На основі результатів цих експедиційних робіт було вибране село Жовтневе (тепер с. Каракурт)  на Одещині. Президія Академії навіть надіслала відповідним органам листа-клопотання щодо виділення ділянки землі для будівництва астрофізичної філії ГАО (грудень, 1961 р.).

Проте справа знову затягнулася на кілька років. Голосіївська обсерваторія продовжила вивчати астроклімат ще в кількох районах України: Південний берег Криму, Одеська, Закарпатська, Прикарпатська, Київська та Харківська області. На цьому не зупинилися — наприкінці 1960-х років такі дослідження вперше вийшли за  межі України. Протягом 1969—1970 рр. співробітники ГАО АН УРСР попрацювали в деяких районах Північного Кавказу та дійшли висновку про доцільність обрати пік Терскол, Приельбрусся, Кабардино-Балкарська АРСР (тепер Кабардино-Балкарська Республіка, РФ) — попередні оцінки показали, що за астро-метеорологічними характеристиками ця місцевість більше підходить для спостережень, ніж раніше вивчені райони на території України.

Перша, двотижнева, експедиція для вивчення астрокліматичних умов та інших характеристик місцевости в районі піку Терскол працювала в травні—червні 1969 року у складі: В.І. Ворошилов (1932—2013), В.Д. Кругов, Л.І. Лисак (1917—1987)  і М.Я. Орлов (1930—2004). Результатом тієї роботи став висновок, що досліджений район за кліматичними, географічними й економічними характеристиками цілком придатний для будівництва астрофізичної філії ГАО АН УРСР.

Насичені подіями 1970-ті: перші кроки щодо зведення астрофізичної спостережної бази, перші експедиції, перша астрономічна конференцфія

30 квітня 1970 року Є.П. Федоров виступив щодо питання про спостережну базу ГАО на засіданні Президії АН УРСР. На його думку, «…встановлення великого телескопа на п. Терскол  допоможе створити найвисокогірнішу  астрофізичну обсерваторію в Європі і дасть змогу українським астрономам брати активну участь у вирішенні серйозних питань сучасної астрофізики». Ще б пак — як виявилося пізніше, астроклімат там настільки хороший, що діаметр зображення зорі деколи дорівнює всього 0.1′′ — 0.3′′ (середній діаметр зображення  зорі на п. Терскол становить 1.2′′).  Відносна вологість на п. Терскол у середньому становить 40%,  прозорість атмосфери для частини спектру (3000—8000) Ǻ дуже висока (близька до теоретичної для повністю чистої релеєвської атмосфери), також вона досить висока для  інфрачервоних променів, а кількість ясного часу становить 1200 год на рік.   

Того ж дня Президія Академії ухвалила Постанову (№ 138) «Про будівництво астрофізичної філії ГАО АН УРСР на піку Терскол (Приельбрусся) на висоті 3100 м». У ній зазначено: передбачити при складанні проєктів двох п’ятирічних планів на 1971—1980 рр. будівництво астрофізичної філії ГАО АН УРСР на п. Терскол; запланувати кошти для ГАО на придбання 1.5-м  телескопа; директорові ГАО Є.П. Федорову до 1 грудня 1970 р. забезпечити відведення земельної ділянки на п. Терскол та подати на затвердження Президії АН УРСР завдання щодо проєктування астрофізичної філії ГАО.  Офіційно вважають, що ВСБ «Терскол» створено 1970 року; виконувати обов’язки її керівника тоді призначили к. ф.-м. н. В.В. Аврамчука (1935—2020).

Невдовзі адміністрація ГАО приступила до конкретних кроків щодо зведення високогірної філії. Зокрема, с.н.с. І.Г. Колесникові доручили оформлення договору на виготовлення півтораметрового телескопа з Ленінградським оптико-механічним об’єднанням (ЛОМО; так з 1962 р. називався дещо перетворений Державний оптико-механічний завод), у червні 1970 р. головний інженер Л.І. Лисак і  І.Г. Колесник мали прибути в район Терсколу у справах щодо відведення земельної ділянки та погодження будівництва павільйону для телескопа АЗТ-17. Крім того, на 1971 р. запланували наступну експедицію на пік Терскол, організувати яку доручено було завідувачам відділів фізики зір та фізики Місяця й планет  В.І. Ворошилову та І.К. Ковалю (що вони незабаром і зробили). А координувати цю роботу доручили Я.С. Яцківу — першому в історії ГАО заступникові директора з наукової роботи.   

Справи на початку 1970-х рр. пішли добре: земельну ділянку (2 га) під будівництво астрофізичної обсерваторії виділено, також розпочато облаштування спостережної бази, що в складних умовах високогір’я було  нелегкою справою. На піку працювала перша астрономічна експедиція, у складі якої співробітники ГАО (керівник: І.Г. Колесник).

У 1971 р. на п. Терскол установили телескоп-рефлектор АЗТ-14 (D=48 см, F=7.5 м); перші спостереження на ньому виконали  М.Г. Родрігес і М.Я. Орлов. Узимку теж потрібні були люди на піку, не стільки для спостережень, скільки для охорони. Серед інших, таку функцію взимку 1971\1972 рр. виконав Р.Р. Кондратюк (1938—2024), який загалом дуже багато потрудився для Терскольської обсерваторії.

У 1973 р. на ВСБ «Терскол» установлено телескоп АЗТ-7, наступного року — камеру АФУ-75, а також завершено будівництво лабораторно-житлового комплексу в селищі Ельбрус (висота: 1800 м над рівнем моря).

Того ж 1973 року Президія АН УРСР ухвалила дві постанови щодо оснащення ГАО потужним на той час астрономічним устаткуванням:  ГАО мала розглянути можливість замовити в Х п’ятирічці (1976—1980 рр.) новітній двометровий рефлектор німецької (НДР) фірми «Карл Цейсс Єна» — замість раніше замовленого в ЛОМО менш потужного 1.5-м телескопа; цю пропозицію підтримав знаний радіоастроном, акад. АН УРСР С.Я. Брауде (1911—2003). Нагадаємо, що п’ятирічками називали централізовані державні перспективні плани щодо розвитку економіки, техніки, науки, освіти й культури в СРСР на п’ять років.

Перемовини з фірмою  «Карл Цейсс Єна» стосовно двометрового телескопа доручили М.Я. Орлову, а тим часом у 1973—1977 рр. відбулася друга астрономічна експедиція на п. Терскол під керівництвом В.В. Аврамчука. Як бачимо, з 1970 року голосіївці працювали на піку, можна вважати,  постійно: продовжували досліджувати астроклімат, виконували роботи щодо будівництва, охороняли об’єкти… 

У лютому 1974 р. на ім’я Президента АН УРСР акад. Б.Є. Патона отримано лист (№ 83) від генерального директора народного підприємства (НП чи н/п) «Карл Цейсс Єна» про готовність цієї фірми забезпечити ГАО двометровим телескопом. Президія Академії позитивно відреагувала відповідною постановою, а в травні 1978 р. рішення придбати такий рефлектор (2-м дзеркальний телескоп Річі—Кретьєна—куде виробництва н/п «Карл Цейсс Єна»)  для спостережної бази на п. Терскол було підтримане на вищому рівні — з боку Астрономічної ради АН СРСР.

Астрономічне життя на Терсколі не затихало, більше того, воно урізноманітнювалося. Зокрема, 11 липня 1976 р. на ВСБ «Терскол» провели першу наукову конференцію. З-поміж її учасників були знані астрономи Д.Я. Мартинов (1906—1989), В.П. Цесевич (1907—1983) і В.В. Подобед (1918—1983). Вони залишили запис на пам’ять у «Книзі почесних гостей» Терсколу:

«…Ми … захоплені тим, як, подолавши безліч труднощів під час організації обсерваторії в умовах бездоріжжя і високогірних особливостей існування, київські астрономи створили цю прекрасну базу для своєї майбутньої діяльности і мріють про ще краще майбутнє…».

Наступного року, в червні, розпочала роботу третя астрономічна експедиція на п. Терскол, вона тривала три роки; очолював її В.І. Кузнєцов (1941—2019). А через кілька місяців там побувала Перша кометно-астрономічна експедиція Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства (ВАГТ) АН СРСР (17 жовтня 1977 р.). Того ж року на п. Терскол уведено в експлуатацію телескопи АТ-80 (діаметр дзеркала 80 см; оснащений електрофотометром) та АТ-40 (діаметр дзеркала 40 см).

Активні 1980-ті роки: розбудова обсерваторії на Терсколі

А тим часом тривали регулярні перемовини між представниками НП «Карл Цейсс Єна» і фахівцями з «Машприладінторгу» Міністерства зовнішньої політики СРСР  щодо підписання контракту для придбання 2-м телескопа. Вони  завершилися навесні 1980 р. в Олімпійському селищі м. Москви – підписано протокол про те, що НП «Карл Цейсс Єна» готове доставити 2-м телескоп в Україну на умовах «Машприладінторгу».

Оскільки придбання такого потужного інструмента накладало на Голосіївську обсерваторію великі зобов’язання стосовно фінансових і трудових ресурсів, то в липні 1981 р. її дирекція обговорила доцільність цього кроку. Питання вирішили одноголосно позитивно, а також чітко розподілили завдання щодо двометрового телескопа. Розроблення його наукової програми доручили І.Г. Колесникові, приймальної апаратури — О.В. Мороженкові (1936—2025), провадити перемовини з фірмою «Карл Цейсс Єна» мав М.Я. Орлов, організувати доставлення телескопа —  Р.Р. Кондратюк, а за виконання його монтажу відповідали В.Д. Кругов і В.І. Кузнєцов.

У  1984 р. приступили до другої черги будівництва ВСБ «Терскол»:  спорудження павільйона для двометрового телескопа і монтаж самого телескопа. Того ж року, в червні, в структурі ГАО АН УРСР була створена лабораторія двометрового телескопа (керівник: В.Д. Кругов). У 1988 р. павільйон був готовий, того ж року цей рефлектор із Німеччини морем доставлено у  Новоросійський порт, звідти залізницею на 48 платформах його привезли в м. Нальчик, далі автотранспортом — у селище Терскол (висота: 2100 м над рівнем моря).

Поступово ВСБ «Терскол» поповнювалася новим обладнанням: швидкісний автоматичний двоканальний фотометр, великий горизонтальний сонячний телескоп (діаметр 65 см) з п’ятикамерним астрографом.

Епохальні 1990-ті: створення МЦ АМЕД, введення в дію комплексу «Цейсс-2000»

Довгоочікуваний 2-м рефлектор уже був на Терсколі, проте з осені 1990-го року всі монтажні роботи призупинили через проблеми з фінансуванням, а також у зв’язку з відомими політичними подіями.

24 серпня 1991 року Україна проголосила себе незалежною суверенною державою, у грудні того ж року СРСР як держава перестав існувати. ВСБ «Терскол» опинилася на території РФ, тому в 1992 р. слід було вирішити, як вона функціонуватиме далі. Проблему розв’язали так: того ж року на базі астрофізичної філії ГАО на п. Терскол створили Міжнародний центр астрономічних і медико-екологічних досліджень (МЦ АМЕД); Голосіївська обсерваторія та Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця стали його співзасновниками. Щодо цього Президія АН (тепер НАН) України видала відповідне розпорядження (№ 1097 від 16.12.1992 р.).

Рішення про створення МЦ АМЕД дало змогу зберегти й далі використовувати в наукових цілях астрономічну та медико-біологічну  бази в Приельбруссі (Ельбруська медико-екологічна станція міститься у селищі Терскол, на 1 км нижче від астрономічної обсерваторії). Очолити Центр доручили знаному вченому та досвідченому організаторові науки В.К. Тарадієві (1940—2023). У грудні 1992 р. на засіданні ради засновників Центру затвердили установчий договір і Статут МЦ АМЕД.

Забігаючи вперед, відзначимо, що за більш ніж три десятиліття Міжнародний центр астрономічних та медико-екологічних досліджень при Президії НАН України проявив себе як унікальна наукова установа, що успішно здійснює астрономічні, медико-біологічні та екологічні дослідження в умовах високогір’я.

Після таких організаційних подій знову настали сприятливі умови для власне науки. Середина бурхливих 1990-х увінчалася двома важливими подіями в житті астрономічного Терсколу: отримав своє перше світло та був уведений в дію потужний астрономічний комплекс «Цейсс-2000» на базі двометрового рефлектора, який на той час був найдосконалішим із телескопів виробництва фірми «Карл Цейсс Єна». Невдовзі науковці отримали перші результати за його допомогою. Зокрема, у 1997 р. К.О. Бурлов-Васильєв та М.В. Карпов на основі аналізу зоряних спектрів виявили зорі, що є аналогами Сонця, тобто вони дуже близькі до нашого денного світила за ефективною температурою та наявністю металів. Того ж року  на комплексі «Zeiss-2000» розпочато спостереження комет і штучних небесних об’єктів. Далі розповімо про цей унікальний інструмент докладніше.

Астрономічний комплекс «Цейсс-2000» на піку Терскол

Унікальний астрономічний комплекс «Цейсс-2000» створили співробітники Голосіївської обсерваторії, МЦ АМЕД, Спеціальної астрофізичної обсерваторії (САО) та Інституту астрономії (ІА) РАН,  Інституту аерономії товариства ім. Макса Планка (Німеччина) і Центру астрономії університету ім. Міколая Коперника.

Його основою є телескоп системи Річі—Кретьєна—куде із ситаловим дзеркалом  (ситал — штучний склокристалічний матеріал) діаметром 2 м. Рефлектор доповнюють система автоматичного управління, штатні наукові прилади, сучасні високочутливі приймачі випромінювання та апаратно-програмні засоби інформаційної підтримки астрономічних спостережень. Якщо конкретніше, то серед складових комплексу — камера для позиційних спостережень з набором фільтрів для фотометричних досліджень, підвісний багатомодовий спектрометр MMCS  низької та середньої роздільної здатності, трикамерний спектрометр MAESTRO  високої та надвисокої роздільної здатності, двоканальний поляриметр, швидкісний двоканальний фотометр; GPS-служба часу і таймінгу подій та ін.

Багато років основним штатним інструментом на комплексі «Цейсс-2000» був фокальний редуктор з ПЗЗ-приймачем Інституту аерономії товариства ім. М. Планка. Він дав змогу розпочати на Терскольській обсерваторії такі нові дослідження: оптичний моніторинг областей гамма-сплесків; позиційні спостереження мігруючих малих тіл Сонячної системи; моніторинг зон лібраційних точок Сатурна; астросейсмологія білих карликів та ін.

Згодом  на комплексі Цейсс-2000 установили нову приймальну камеру FLI PL4301 з великим розміром кристалу безпосередньо у фокальній площині фокуса Кассегрена. Це дало змогу відмовитися від застосування фокального редуктора з багатьма відбивальними поверхнями та істотно поліпшити точність спостережень і проникну здатність телескопа для малорозмірних об’єктів.

Інструмент «Цейсс-2000» призначений як для фотографування неба на великому полі, так і для докладних досліджень окремих об’єктів за допомогою спектрографа чи фотометра. Завдяки великому діаметру дзеркала та високочутливим приймачам випромінювання проникна здатність комплексу висока. Його штатна світлоприймальна апаратура за оптимальних астрокліматичних умов дає змогу спостерігати об’єкти слабші від 20-ї зоряної величини з позиційною похибкою не більшою ніж 0.5˝, тобто це об’єкти, за розмірами менші від 0.1 м на геостаціонарній орбіті (ГСО). Інакше кажучи, цей непростий комплекс може «бачити» 10-см фрагмент космічного сміття на віддалі 36000 км від земної поверхні. Конкретніше, його проникна здатність така: при експозиції 1 сек у фільтрі V: 18-та зоряна величина; при експозиції 1000 сек у фільтрі V: 23-тя зоряна величина.

Система  Річі—Кретьєна складається з головного й вторинного гіперболічних дзеркал. Для корекції залишкового астигматизму слугує двокомпонентна система з кварцу, вона складається з асферичної корекційної пластини та лінзи, що вирівнює поле. Система куде являє собою комбінацію головного дзеркала, вторинного дзеркала куде і двох плоских дзеркал. У фокусі куде встановлено мозаїчний ешеле-спектрограф з роздільною здатністю до 500000 в діапазоні довжин хвиль 300—1000 нм, а у фокусі Кассегрена — згаданий вище  багатомодовий спектрометр MMCS (MultiMode Cassegrain Spectrometer).

Ще деякі нюанси: для високої якості спостережень приймач випромінювання, тобто ПЗС-матрицю,  охолоджують рідким азотом, який отримують із повітря;

стіни в павільйоні оббито черепашником, бо він не дає пилу, а в павільйоні перевзуваються, щоб вуличний пил не осідав на алюмінієвому покритті дзеркал.

Упродовж кількох років співробітники МЦ АМЕД НАН України та САО РАН, за активної участі ГАО НАН України, досліджували оптику двометрового телескопа: атестували оптичні системи Кассегрена і куде, оцінювали якість їхніх зображень тощо. При цьому послугувалися методом Гартмана, згідно з яким хвильовий фронт від джерела світла треба спершу поділити діафрагмою з отворами на окремі пучки, а потім — проаналізувати сліди цих пучків на приймачі випромінювання. Серед висновків на основі цих досліджень таке: для малоформатних ПЗЗ-матриць (поле сумірне з 5’) вплив аберацій при визначенні положень і зоряних величин малий, але при спостереженнях на великому полі аберації системи спричинять систематичні похибки у визначення як координат, так і фотометричних характеристик спостережуваних об’єктів.

Слід відмітити, що астрономічний комплекс з термобарокамерою на піку Терскол внесено до державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання України (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. № 1103_р).

Астрономічні дослідження на п. Терскол

В обсерваторії на п. Терскол розміщено п’ять телескопів, там є штатні наукові прилади, сучасні приймачі випромінювання та апаратно-програмні засоби інформаційної підтримки астрономічних спостережень. Створити потужні астрономічні комплекси з обладнанням на світовому рівні стало можливим завдяки міжнародній співпраці, що її  започаткував МЦ АМЕД:  майже 20 організацій із країн близького й далекого зарубіжжя.

Про унікальний комплекс на основі двометрового рефлектора ми вже розповіли вище. Другий інструмент — горизонтальний сонячний телескоп АЦУ-26 виробництва Санкт-Петербурзького оптико-механічного об’єднання з діаметром головного дзеркала 65 см. Його оснащено п’ятикамерним спектрометром — це дає змогу проводити спектральні вимірювання спокійних та активних утворень в сонячній атмосфері водночас у кількох спектральних ділянках.

У 2007—2008 рр. у Терскольській обсерваторії введено в постійну експлуатацію комплекси на малих телескопах: «Celestron 11”», «Meade 14”», «Zeiss-600». Вони охоплюють автоматичні UBVRІ-фотометри, GPS-службу часу і таймінгу та ін. До  комплексу «Celestron 11» входить ще фокальний редуктор, а до «Zeiss-600» — автоматичний фотометр з «кометними» фільтрами та безщілинний фотометр низького розділення.

Названі комплекси успішно застосовуються для позиційних і фотометричних спостережень. Послуговуючись ними, регулярно проводили моніторинг об’єктів на ГСО, спостереження вибраних астероїдів і яскравих фрагментів космічного сміття; точність масових позиційних спостережень об’єктів вища від 0.3’’. 

Рефлектор «Zeiss-600» системи Кассегрена (діаметр головного дзеркала 60 см; фокусна відстань 7.5 м) — телескоп-ветеран, йому вже понад 60 років. Разом з тим він модернізований і добре працює; його використовують, крім сказаного вище, для вимірювання блиску змінних зір та інших небесних тіл, а також для вивчення взаємних явищ у системах супутників великих планет. «Celestron 11”» (D=0.28 м,  F=1.8 м)   і  «Meade 14”» — це роботизовані телескопи, вони, серед іншого, дають змогу досліджувати оптичні прояви гамма-сплесків.

Терскольська обсерваторія стала місцем для широкої міжнародної співпраці під егідою Міжнародної асоціації академій наук у співдружності з Євро-Азійською асоціацією університетів.

Вище вже сказано, що невдовзі після введення в дію комплексу «Zeiss-2000» на ньому розпочато спостереження штучних небесних об’єктів. Тоді 2-м телескоп був оснащений двоканальним фокальним редуктором Інституту аерономії товариства ім. Макса Планка (ФРН) — багатофункціональним приладом, що забезпечував режими широкосмугової та вузькосмугової фотометрії, панорамної поляриметрії та ін. Відтоді астрономічний комплекс періодично брав участь у забезпеченні запусків та оптичного моніторингу більшості активних геостаціонарних ШСЗ.  

Терскольська обсерваторія співпрацювала з організаціями, зацікавленими в безпечній навігації космічних апаратів на етапах запуску і польоту. За той час виконано понад 20 спостережених програм.  Великий телескоп, оснащений сучасними панорамними світлоприймачами і засобами цифрової обробки зображень, істотно розширює можливості контролю навколоземного простору, забезпечує спостереження космічних апаратів на перехідних і геостаціонарних орбітах, дає змогу отримувати незалежну інформацію про процеси і стан об’єктів на різних етапах польоту, виконує оптичний контроль зон простору для підвищення безпеки польоту апаратів та їхнього маневрування.

Крім того, у 2000-х рр. комплекс «Zeiss-2000» не раз застосовували для спостережень тіл Сонячної  системи  і фрагментів космічного сміття, в т.ч. і для спектральних спостережень  на MMCS вибраних астероїдів.

У 2006 р. у Терскольській обсерваторії розпочато регулярні спостереження фрагментів космічного сміття  на геостаціонарній орбіті. Дослідження провадять за допомогою комплексів «Zeiss-2000», «Zeiss-600» і «Celestron 11».  У Терскольській обсерваторії можна спостерігати об’єкти до 20-ї зоряної величини на геостаціонарній орбіті від 115º сх. д. до 35º з. д. Там регулярно виявляють дрібні фрагменти космічного сміття, які до того не були внесені в каталоги. Така робота дуже важлива, адже актуальність вивчення космічного сміття, особливо на геостаціонарній орбіті, щороку зростає.

З ініціативи МЦ АМЕД  та  під його координацією в Терскольській обсерваторії, починаючи з 1998 р.,  успішно виконано чотири міжнародні програми «Астрономія в Приельбруссі», до яких увійшли проєкти кількох десятків організацій близького й далекого зарубіжжя — звідси бачимо, наскільки широко вдалося розгорнути міжнародну співпрацю. Виконання п’ятої програми (2021–2025 рр.) призупинено 2023 року через повномасштабне вторгнення РФ в Україну. 

Підсумовуючи, назвемо основні напрямки астрономічних досліджень в обсерваторії на п. Терскол: визначення фізичних характеристик і хімічного складу зір; вивчення міжзоряного середовища;  дослідження змінності випромінювання зір; вивчення галактичних ядер і процесів зореутворення; дослідження оптичних проявів гамма-сплесків; вивчення зоряно-планетних систем; вивчення малих тіл Сонячної системи, зокрема високоточні спостереження астероїдів за програмою кометно-астероїдної безпеки Землі; дослідження Сонця, комплексні дослідження навколоземного простору; наземна підтримка космічних проєктів. За всіма цими напрямками здобуто багато цінних результатів, а  здобутки співробітників МЦ АМЕД двічі удостоєно найвищої наукової нагороди України: Державної премії України в галузі науки й техніки.

В обсерваторії на п. Терскол не раз відбувалися міжнародні конференції: «АСТРОЕКО—2002», «Навколоземна астрономія — 2003», «Навколоземна астрономія — 2007»,  «Навколоземна астрономія – 2015» та ін. На них, серед іншого, обговорено проблеми техногенного засмічення навколоземного космічного простору, астероїдно-кометної небезпеки, було багато доповідей про методи й результати дослідження малих тіл Сонячної системи тощо.

---

В одному нарисі не вдається відобразити героїзм щоденної праці будівельників, інженерів, науковців кількох поколінь у суворих умовах високогір’я, де сніговий покрив може сягати 7 м, де підійматися в обсерваторію доводиться пішки, з рюкзаком на плечах, по стежці впродовж кількох годин. Продукти туди привозять тільки влітку, бо взимку автівці не пробратися по засипаній снігом дорозі, а сніг починає випадати в середині жовтня й повністю розтає тільки в липні. Немало довелося потрудитися фахівцям різних профілів, аби багатотонний комплекс переміщувався для спостережень потрібного космічного об’єкта легким натисканням кнопок на пульті управління…

Працюють там вахтовим методом: астрономи прибувають на тиждень чи два, оператори телескопів — на місяць. Довше перебувати на такій висоті не бажано, інакше людський організм перебудовується на функціонування у високогірних умовах, через що можуть виникати проблеми зі здоров’ям на рівнині.

Побудована завдяки великому ентузіазму молодих астрономів-голосіївців, обсерваторія на піку Терскол уже пів століття приваблює завзятих дослідників. Всупереч суворим кліматичним умовам, не пропадає бажання працювати там, час від часу милуючись Головним Кавказьким хребтом, величним Ельбрусом і ще величнішим Всесвітом…

Література

• Архів ГАО, справа 449б, 26 вересня 1969 р. 
• Архів ГАО. Справа 193. 1970.
• Yatskiv Ya., Tarady V. The new 2m RCC telescope in the Northern Caucasus for modern astronomical research. Astron. and Astrophys. Trans. 1997. № 13. P. 19—21.
• Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України: від ідеї створення до міжнародного визнання. Вид. третє, доп. та доопр. За ред. Я.С. Яцківа. Київ: Наук. думка. 2024. 528 с.